Надія добра і світла людина, і моє завдання було показати її такою — на тлі темряви, що оточувала її під час цієї жорстокої війни

Макс Литвинов, режисер фільму «Маріуполь. Невтрачена надія» розказує. 

«Ідея фільму виникла в Тали Пристаєцької. Її та Володимира Бородянського вразили щоденники про перебування у блокадному Маріуполі місцевої журналістки Надії Сухорукової, які стали загальновідомими. Вони запросили мене режисувати фільм, і хоча я мав у розробці вже кілька ідей документального кіно, цю вважаю найбільш важливою і потрібною зараз, адже це можливість щось зробити для людей, які досі у Маріуполі. Якщо у Київській області відступили ворожі війська відступили і ми побачили, що там відбувалося, то страшні відкриття Маріуполя ще попереду. І цей фільм буде ставати ще більш актуальним».

Свої щоденники Надія Сухорукова писала на окупованій території, куди її вивезли з Маріуполя, що значно наражало її на небезпеку. Вона поспішала, щоб не забути всі деталі, зафіксувати їх. «Це те, що особисто мене в них найбільш вражає, це подвиг. Надія — дуже світла людина, і в мене постала задача показати її такою — на темному тлі підлої брехливої війни‎».

Фільм розрахований у першу чергу на західну аудиторію, адже там люди навряд чи по-справжньому розуміють специфіку, причини та наслідки цієї війни. А українцям не треба нічого пояснювати, вони чудово це розуміють.

У фільмі три головні героїні, три дуже різні долі жінок-матерів і через призму їх історій показана доля міста Маріуполь.

Надія Сухорукова, яка має сина і приїхала до нього в Чорноморськ, покинувши окуповану територію. Друга героїня — Ксенія, яка на жаль, втратила свого сина, в неї дуже важка історія. Епізоди з цими героїнями вже зняті. Третя головна героїня — жінка, яка народила в тому самому роддомі, який бомбили. І є ще кілька другорядних героїв. «‎Я думаю, що ми не обмежимося цими історіями, вони будуть доповнені. Але в центрі, як я бачу, буде збираний з багатьох українок портрет матері на війні. Втім, фільм ще на живій стадії розробки і ми поки не знаємо, яким він буде остаточно».

Команді фільму довелося найближче торкнутися війни прямо у перший день зйомок фільму, у Чорноморську, куди прибули для інтерв’ю з Надією.

«‎Після першої ночі, коли ночували там, рано вранці ми прокинулись від вибуху десь о 100 метрах.

Скло задрижало, в сусідньому домі посипались вікна. Наша зйомна квартира була недалеко від порту, і ракета прилетіла туди без попередження, без повітряної тривоги. Ми одразу зрозуміли, що фільм буде бойовий».